"Скрип пера". Задание 25. Цветочное (на украинском)

Привет))))))

Знаю-знаю, поздно уже)) Я смотрела Новую волну, поддерживала наших участников. Виктория Петрик и Вячеслав Рыбиков порадовали невероятно)) Молодцы ребята, болеем за вам) Привезите эту победу, нам так нужна сейчас хоть капелька хороших новостей. 

Дальше можно не читать, вплоть до того что ниже картинки. Тут сплошное мое ворчание и плохое настроение. 

Кстати, меня очень неприятно удивило, то что Юлия Плаксина представляет Россию. (На всякий случай уточню - никакой политической основы мое впечатление не имеет). Просто она участвовала в украинском "Х-факторе", раскручивалась здесь, популярность набирала, а теперь переехала в Москву и всё. Я честно говоря в шоке была. Хотя она мне никогда не нравилась, но тем не менее было неприятно увидеть такое. А еще Стас Шуринс. Хотя он родом из Латвии, но здесь каждая девочка подросток по нему с ума сходила и сходит наверное. Известным он стал именно после украинской "Фабрики звезд". Здесь много лет выступал, участвовал в проектах. Я даже на его концерте была (ну я не к нему ходила, просто он там тоже выступал). Честно говоря, я сомневаюсь что его в Латвии вообще знают как артиста. В общем конкурс сюрпризов получился. 

Вы не подумайте, я не против никого и уж тем более не осуждаю. Просто как-то неприятно видеть своего рода демонстративное отворачивание лица. 

В общем, это я так поболтать. Не обращайте внимания, я не в лучшем настроении в последнее время. Уж больно новости неприятные каждый день из телевизора и монитора слышны, откуда здесь хорошему настроению появиться. Блин, я сегодня злая козявка, поэтому все что выше можно было не читать. Это во мне эмоции и нервы говорят. 

Теперь к делу.

Сегодня я поддавшись порыву выполнила задание на украинском языке. Я очень люблю свой родной язык, хоть в жизни и общаюсь преимущественно на русском. Но говорить, писать, читать, петь и просто слушать украинскую речь - это невероятное удовольствие. И хотя я понимаю что многое из написанного мною в задании будет не понято, не смогла удержаться и не написать на украинском. Так что сразу прошу прощения за это. А еще стихотворение в тему нашлось. 

Монолог писала впервые. По условиям упражнений, нужно отводить себе определенное количество времени на выполнение каждого задания. вот что у меня получилось за 20 минут. 

Задание 25. Напишите монолог от лица свежесрезанного цветка. 

Ще декілька годин тому, я росла серед своїх друзів, на величному зеленому гаю. Поряд із нашою родиною конвалій проживали доброзичливі барвінки, веселі волошки, величні соняшники та яскраві маки. Трохи далі, зростали ромашки, материнка, чабрець і любисток. А на горизонті майорів чарівний ліс, з його дивовижними мешканцями. Мавки, що чудово знаходять спільну мову з невгамовними птахами, спритними зайцями, швидкими оленятами і маленькими комахами. Бувало підставиш свої пелюстки до сонячних промінців і тут бачиш, що до гаю летять неймовірної краси метелики. Вони завжди приносили з собою радість, гарний настрій і сміх. А як приємно після виснажливої спеки, відчути на своїх листочках перші краплини літнього дощу. Всі мешканці гаю, відразу неначе прокидались і починали весело гомоніти та співати свої квіткові пісні. 

Так було доти, доки до нас не завітали чужі люди, що бавились, сміялись і здавались такими доброзичливими. Аж до тих пір, коли дівчині не захотілось нарвати квітів додому. В той час, коли мої друзі вже були нещадно зірвані, я понурила пелюстки та намагалася стати якомога менш помітною. Та все ж за мить, витончена дівоча рука потягнулася, вхопила мене за стеблину та зірвала. І ось, я знаходжуся у надійному оточенні тонких пальчиків, подорожуючи до будинку дівчини. Мушу визнати тут досить мило та затишно. Прийшовши додому нас поставили у прозору кришталеву вазу з прохолодною водою і кімната відразу наповнилася неповторним ароматом. Господарі відчинили вікна і стало відчутно легкий подих вітру. Подумки, ще віднесло мене до мого улюбленого гаю. Я знаю, що ніколи не повернусь туди, але у останні дні мого квіткового життя, я буду згадувати свій дім. 

КОНВАЛІЯ 

Автор: Леся Українка.

Росла  в  гаю  конвалія  

Під  дубом  високим,  

Захищалась  від  негоди  

Під  віттям  широким.  

Та  недовго  навтішалась  

Конвалія  біла,  —  

І  їй  рука  чоловіча  

Віку  вкоротила.  

Он  понесли  конвалію  

У  високу  залу,  

Понесла  її  з  собою  

Панночка  до  балу.  

Ой  на  балі  веселая  

Музиченька  грає,  

Конвалії  та  музика  

Бідне  серце  крає:  

То  ж  панночка  в  веселому  

Вальсі  закрутилась,  

А  в  конвалії  головка  

Пов’яла,  схилилась.  

Промовила  конвалія:  

“Прощай,  гаю  милий!  

І  ти,  дубе  мій  високий,  

Друже  мій  єдиний!”  

Ta  й  замовкла.  Байдужою  

Панночка  рукою  

Тую  квіточку  зів’ялу  

Кинула  додолу.  

Може,  й  тобі,  моя  панно,  

Колись  доведеться  

Згадать  тую  конвалію,  

Як  щастя  минеться.  

Недовго  й  ти,  моя  панно,  

Будеш  утішатись  

Та  по  балах  у  веселих  

Таночках  звиватись.  

Може,  колись  оцей  милий,  

Що  так  любить  дуже,  

Тебе,  квіточку  зів’ялу,  

Залишить  байдуже!..  

[Волинь,  30/Х  1884]  

Ваша Лена)))))